Логістичні потужності для експорту кукурудзи з України фактично вже розписані до кінця 2026 року. Агровиробники, великі агрохолдинги та трейдери активно укладають контракти на майбутній врожай, що призводить до жорсткої конкуренції за доступні маршрути, особливо в напрямку європейських ринків.
Про це розповідає AgroReview
Посилення конкуренції за маршрути та обмеження спотових продажів
Уже зараз трейдери починають контрактувати поставки кукурудзи на перший квартал 2027 року. Через це фермери, які не забронювали перевезення заздалегідь, фактично втрачають можливість продавати врожай «за фактом» і змушені підлаштовуватися під умови покупців. Особливо гостро дефіцит логістики відчувається на напрямках до Німеччини та Нідерландів. Якщо раніше головною проблемою були ремонти інфраструктури в Словенії, що ускладнювали доступ до італійського ринку, тепер обмеження поширюються і на інші маршрути ЄС.
“Хто не забронював маршрут — той уже спізнився. Потужності на окремих напрямках розібрані до кінця 2026-го, а трейдери починають контрактувати відвантаження на перший квартал наступного року. Продати кукурудзу «за фактом» цього сезону стає майже неможливо”.
Зарезервовані наперед потужності призводять до того, що спотовий ринок кукурудзи поступово зникає. Виробники змушені планувати логістику разом із укладенням контрактів, а наявність маршруту стає не менш важливою умовою, ніж ціна. У результаті, аграрії, які не встигли забронювати перевезення, потрапляють у залежність від покупців, які диктують умови угод.
Падіння цін та зростання логістичних витрат
Попри дефіцит маршрутів, ціни на українську кукурудзу знижуються. Минулого тижня ціна на DAP західний кордон впала до приблизно 190 євро за тонну. Активність покупців у глибоководних портах залишається низькою через зупинку роботи, а на Дунаї попит зберігається, але його стримують високі логістичні ризики та загроза зриву постачання.
Крім того, суттєво зростає вартість перевезення. За оцінками аналітиків кооперативу ПУСК при Всеукраїнській аграрній раді, оренда вагонів для жовтня-листопада становить 40–45 доларів за тонну, а восени ці ставки можуть зрости до 60–70 доларів. Це означає, що чим пізніше аграрії бронюють логістику, тим дорожче їм обходиться транспортування і тим менше можливостей отримати вигідну ціну за зерно.