Автор player Всеукраїнська Аграрна Рада звернулася до Кабінету міністрів України з вимогою не надавати пріоритету шроту та макусі при експорті в умовах обмежених логістичних можливостей. Відповідне звернення адресовано Прем’єр-міністру Сергію Корецькому.
Про це розповідає AgroReview
Потенційні ризики для аграрного сектору
У ВАР наголошують, що ініціативи надати перевагу шроту та макусі при експорті, які озвучують представники переробної галузі, суперечать інтересам не лише агровиробників, а й економіці країни в цілому. Аграрії підкреслюють, що ці продукти є важливою складовою для тваринництва та птахівництва, а також використовуються у сферах виробництва біогазу, органічних добрив і як сировина для їх виготовлення.
ВАР застерігає, що прискорення експорту шроту та макусі призведе до зростання конкуренції за ці ресурси на внутрішньому ринку. Це може вплинути на собівартість продукції тваринництва, підвищити витрати на молоко, м’ясо й яйця, а також ускладнити реалізацію біогазових проєктів і обмежити доступність органічного живлення для рослин.
“Пріоритет для шроту та макухи звужуватиме доступ інших вантажів до дефіцитних залізничних маршрутів, прикордонних переходів, суховантажних терміналів і суднових вікон”, — підкреслюють у ВАР.
Вплив на експортні канали та внутрішній ринок
За даними Міністерства аграрної політики, у вересні основний обсяг експорту аграрної продукції становив 2,17 млн тонн, з яких 871,6 тис. тонн транспортували залізницею, а 1 145,8 тис. тонн — морськими шляхами, зокрема 992,2 тис. тонн пройшли через дунайські порти.
ВАР оцінює, що у разі надання пріоритету шроту й макусі, їхній експорт може зрости до 380–390 тис. тонн на місяць. Якщо врахувати пріоритетну квоту на експорт соняшникової олії у 400 тис. тонн на місяць, це разом становитиме близько 36% усіх доступних експортних потужностей. За підрахунками, якщо ці вантажі будуть переважно спрямовані через Дунай, цей напрям буде завантажений ними на 68%.
Водночас, ВАР наголошує, що експорт шроту не має переваги з точки зору валютної виручки. Наприклад, соняшниковий шрот у порту Констанца коштує 255–265 доларів США за тонну, тоді як продовольча пшениця — 272–275 доларів, фуражний ячмінь — 265–268 доларів, ріпаковий шрот — 280–290 доларів, соя — 460–470 доларів, а насіння ріпаку — 535–545 доларів за тонну. Витіснення цих культур з експортних каналів може не лише не збільшити валютну виручку, але й призвести до її зменшення.
Окрему увагу у ВАР приділяють впливу на малі та середні агропідприємства, які й так зіштовхуються з низькими цінами та труднощами реалізації врожаю. Зменшення можливості експорту зернових і олійних культур лише посилить тиск на закупівельні ціни та збільшить затримки з реалізацією врожаю. Найбільше це вдарить по малих і середніх господарствах, які вже страждають через низькі ціни та складнощі з фінансуванням майбутніх виробничих циклів.
У ВАР зауважують, що запровадження пріоритету для шроту й макусі сприятиме перерозподілу доходів на користь великих переробників, які отримають переваги у збуті побічної продукції. Водночас первинні виробники втратять альтернативні канали реалізації врожаю, а внутрішні споживачі будуть змушені платити більше.
Аграрна Рада закликає уряд не включати шрот і макуху до переліку вантажів із пріоритетом при експортних перевезеннях, перетині кордону та портовій перевалці. Організація виступає за забезпечення рівних і прозорих умов доступу всіх виробників та експортерів агропродукції до обмежених транспортних потужностей країни.